усталений
УСТА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до уста́лити.
– Я... хочу знайти в собі сили зламати ці віками усталені традиції... (Ірина Вільде);
Характер Корнія Івановича, здавалося, вже усталений до кінця днів його, все ж помітно мінявся (І. Волошин).
2. у знач. прикм. Сталий, стійкий, який закріпився у певній формі.
Як відомо, Кобилянська залюбки малює тип жінки, що бунтується против усталеної традиції (І. Франко);
Життя він прожив під знаком цього “так треба”. Старий солдат, він добре знає, як багато часом ховається за цим усталеним висловом і скільки важить для людини її обов'язок (О. Гончар);
Долання традиційних усталених стереотипів, творення нових форм і загальнолюдських стандартів, гендерної культури нового взірця – потреба перебудови України у контексті світового співтовариства (із журн.);
Різновеликі подоби богів і духів виготовлялися з різних матеріалів так, як їх відтворювала усталена громадська уява окремого племені (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)