усічення

УСІ́ЧЕННЯ, я, с.

1. лінгв. Скорочення основи.

Складовий тип абревіатури – це складноскорочені слова, утворені усіченням основ кількох слів (з навч. літ.);

Усічення основи у відтопонімічному словотворі явище небажане, оскільки при цьому затемнюється географічна назва (з наук. літ.).

2. літ. Неповна стопа в кінці вірша або напіввірша.

3. техн., мат. Те саме, що зріза́ння.

4. Те саме, що відсі́чення.

Усічення голови святого Івана Хрестителя;

Його страчено в Римі за імператора Нерона шляхом “усічення во главу” (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. усічення — усі́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. усічення — -я, с. Дія за знач. усікти.  Великий тлумачний словник сучасної мови