усічений
УСІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. заст. Дієпр. пас. до усікти́.
Се бо вірники твої молять про блага і про часи, коли життя їхнє буде усічене за потребою і в жертву цього (із журн.).
2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений.
Усічена основа дієслова;
Усічена рима;
// Стос. до геометричного тіла, усіченого від цілого площиною, паралельною основі; зрізаний.
Усічений конус;
Усічена піраміда.
Словник української мови (СУМ-20)