усічений

УСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. заст. Дієпр. пас. мин. ч. до усікти́.

2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений.

Усічена основа дієслова.

Значення в інших словниках

1. усічений — усі́чений 1 дієприкметник від: усікти́ усі́чений 2 прикметник скорочений  Орфографічний словник української мови
2. усічений — [ус’ічеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. усічений — УСІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. заст. Дієпр. пас. до усікти́. Се бо вірники твої молять про блага і про часи, коли життя їхнє буде усічене за потребою і в жертву цього (із журн.). 2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений.  Словник української мови у 20 томах
4. усічений — -а, -е. 1》 заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до усікти. 2》 у знач. прикм., лінгв., літ.Скорочений.  Великий тлумачний словник сучасної мови