утаювати
УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇ́ТИ (ВТАЇ́ТИ), аю́, аї́ш, док., кого, що.
Зберігати в таємниці, приховувати від інших.
[Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно: .. нічого не втаювати, щирість і одвертість – наш принцип! (М. Кропивницький);
Щорс кашлем заходивсь різким І зупинився серед хати; Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (М. Шеремет);
– Я йому [судді] все розкажу, усе повідаю, мій батечку рідний, нічого не утаю (В. Кучер);
// Таємно привласнювати.
Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар).
◇ (1) Ши́ла в мішку́ не втаї́ш (утаї́ш, схова́єш, схова́ти); Ши́ло в мішку́ не втаї́ться – про щось явне, чого не можна приховати.
То ж кажуть – шила в мішку не втаїш і од жіночого ока не сховаєшся (Панас Мирний);
Орися підійшла до тернових кущів і сказала, дивлячись прямо в обличчя Василеві: – Шила й то в мішку не утаїш.Куди тебе сховаєш од матері? (П. Автомонов);
А пора вже як прийшла. Двох синів собі знайшла. Не сховаєш в мішку шила (І. Манжура);
Воно викриється, хто це зробив [убив Грицька], – шило в мішку не втаїться! (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)