утеча
УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), і, ж.
1. Швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо.
В очеретах залопотіли [птахи] крилами, поплескалась вода від утечі лисок.., курочок (Олесь Досвітній);
Коли б їх татари здогнали, не мали чим боронитися. Їм лишалося тільки швидка втеча (А. Чайковський);
Треба сказати, що Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох (О. Гончар);
Він якусь мить спостерігав утечу сполоханих звірів (В. Кучер);
// перен.
Були поети, у вірші яких почали проникати тенденції ідилічності, аполітизму, втечі в чисту лірику, особливо шкідливі в той час, коли на країну все більше насувалась тінь війни, готованої світовим імперіалізмом (з наук. літ.).
2. Таємний самовільний відхід, від'їзд.
Хоч і міг сумніватися Марусяк у тім, що вість про його утечу випередила його самого, але – хто ж його знає! (Г. Хоткевич);
Втечі селян від феодалів були найпоширенішою формою класової боротьби при феодальному ладі (з наук. літ.);
То вартовому ввижається зрада чи втеча, і він несамовито, пронизливо кричить (І. Багряний);
Любов до волі... Пушкін бачив яскравий вияв цієї любові: втечу з катеринославської тюрми двох прикованих один до одного арештантів... Цей епізод став, як відомо, за основу поеми “Братья-разбойники” (М. Рильський);
Яринчина втеча схвилювала школярів .. Обговорювали дуже детально, що робитиме Яринка в незнайомих краях, куди вона подалася (О. Донченко);
* Образно. За пагорбами втеч є гони мрій – толока поетів і прихисток невдах (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)