Значення в інших словниках
-
утеча —
уте́ча іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
утеча —
д. втіка, втіки, утік; (військ.) ВІДСТУП; (від смерти) порятунок.
Словник синонімів Караванського
-
утеча —
УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), і, ж. 1. Швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. В очеретах залопотіли [птахи] крилами, поплескалась вода від утечі лисок..
Словник української мови у 20 томах
-
утеча —
(втеча), -і, ж. 1》 Швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. 2》 Таємний самовільний відхід, від'їзд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
утеча —
УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови
-
утеча —
Уте́ча, -чі, -чі, -чею; уте́чі, уте́ч
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
утеча —
УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), і, ж. 1. Швидкий відхід, біг, від’їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. В очеретах залопотіли [птахи] крилами, поплескалась вода від утечі лисок.., курочок (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
утеча —
Утеча, -чі ж. = утік. Желех.
Словник української мови Грінченка