утрамбований
УТРАМБО́ВАНИЙ (ВТРАМБО́ВАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до утрамбува́ти.
Впіймали крота і пустили його в довгий дерев'яний ящик, повний міцно утрамбованої землі (О. Копиленко);
Вона розв'язала снопи.., допомогла перекинути їх на туго втрамбовану землю (З. Тулуб);
Біля міських воріт була утрамбована вапняковою кришкою площа (з наук. літ.);
Над Сяном висів новий дерев'яний міст на дебелих биках, а до нього по високій земляній дамбі котився гладенький, утрамбований дрібним камінням шлях з білими стовпцями кілометрів (Д. Бедзик);
Звідси видно далеко: тік утрамбований на узвишші. Куди не глянеш – безкінечні степові гони, скирти, квадрати чорного пару (з газ.);
Поки колісниці [княгині Ольги] котилися утрамбованими шляхами Фракії й Македонії, все йшло добре (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)