уходник

УХО́ДНИК, а, ч., іст.

Те саме, що відхі́дник¹.

– Старого майстра нашого ломакою до смерті забили [грабіжники] та парубка-уходника... (З. Тулуб);

Будемо так робити, як роблять уходники на диких полях. Будемо стерегтися (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. уходник — ухо́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. уходник — -а, ч., іст. Те саме, що відхідник I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уходник — УХО́ДНИК, а, ч., іст. Те саме, що відхі́дник¹. — Старого майстра нашого ломакою до смерті забили [грабіжники] та парубка-уходника… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 143).  Словник української мови в 11 томах