уходництво

УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст.

Те саме, що відхі́дництво.

Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення – козацтва, яке займалося землеробством і уходництвом, тобто мисливськими і рибними промислами на середній течії і в низов'ях Дніпра (з наук. літ.);

Із тої Чубівки буде колись оселя, славна на цілу Україну. Уходництво повернеться на нас (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. уходництво — ухо́дництво іменник середнього роду відхідництво іст.  Орфографічний словник української мови
2. уходництво — -а, с., іст. Те саме, що відхідництво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уходництво — УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст. Те саме, що відхі́дництво. Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення — козацтва...  Словник української мови в 11 томах