уходництво

УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст. Те саме, що відхі́дництво.

Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення — козацтва, яке займалося землеробством і уходництвом, тобто мисливськими і рибними промислами на середній течії і в низов’ях Дніпра (Іст. УРСР, І, 1953, 136).

Значення в інших словниках

1. уходництво — ухо́дництво іменник середнього роду відхідництво іст.  Орфографічний словник української мови
2. уходництво — УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст. Те саме, що відхі́дництво. Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення – козацтва...  Словник української мови у 20 томах
3. уходництво — -а, с., іст. Те саме, що відхідництво.  Великий тлумачний словник сучасної мови