уходник

УХО́ДНИК, а, ч., іст. Те саме, що відхі́дник¹.

— Старого майстра нашого ломакою до смерті забили [грабіжники] та парубка-уходника… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 143).

Значення в інших словниках

1. уходник — ухо́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. уходник — УХО́ДНИК, а, ч., іст. Те саме, що відхі́дник¹. – Старого майстра нашого ломакою до смерті забили [грабіжники] та парубка-уходника... (З. Тулуб); Будемо так робити, як роблять уходники на диких полях. Будемо стерегтися (А. Чайковський).  Словник української мови у 20 томах
3. уходник — -а, ч., іст. Те саме, що відхідник I.  Великий тлумачний словник сучасної мови