учительський
УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), а, е.
1. Прикм. до учи́тель.
Рада при мені виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Леся Українка);
Вже який раз питала [мати], що йому дасть учительська кар'єра. Скільки років доведеться чекати пристойної посади та чи й дочекаєшся? (А. Хижняк);
Здається їй, нема в світі вищої науки за вчительську: це ж і книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах);
Улас .. знав, що йому доведеться тут потерпати взимку, й заздалегідь шукав стежки до вчительських сердець (Ю. Яновський);
Інспектор візитував її раз на кілька літ і дивився на вислідки праці учительського збору (Б. Лепкий);
// Власт. учителеві.
В його [учителя] великих, трохи в косий проріз карих очах іскрилось тепло учительське (Є. Кравченко);
– Не гнівайся на мене. Це не я говорив таке – земля говорила. – На добраніч, брате, – за вчительською звичкою запам'ятовує братове “земля говорила”. Може, в майбутньому, якщо залишиться живим, доведеться йому написати про владу землі (М. Стельмах);
// Який готує учителів.
Цієї весни я скінчив учительську семінарію (С. Васильченко);
Я вступив до Глухівського учительського інституту в 1911 році, не маючи повних шістнадцяти років (О. Довженко).
2. у знач. ім. учи́тельська, кої, ж. Кімната для вчителів у школі, училищі.
Корній Іванович не поривав зв'язків з педагогічним колективом, вряди-годи забігав до кабінету директора школи, до завуча, до вчительської (І. Волошин);
Школа жила своїм одвічним життям. В учительській цокав на стіні годинник, в класах стояв тихий, схожий на бджолиний шум (Ю. Збанацький).
3. Повчальний.
– Ні, серденько, – додав молодий чоловік поважним, учительським тоном, – так не можна робити! (І. Франко);
Дидактизму, учительського характеру багатьох речей цього ряду [“З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”] не приховував сам Франко (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)