уярмлений
УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до уярми́ти.
Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, “мов риба в саку”, сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (з наук. літ.);
Уже з перших віршів поета [М. Вороного] постає перед читачем образ знедоленого краю, уярмленої царизмом вітчизни, скутої духовно і фізично трудової людини (з наук. літ.);
Величезні зміни сталися на цій [Закарпатській] прекрасній, колись уярмленій землі (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)