уярмлений

УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уярми́ти.

Приклад, славна дійсність нашої Радянської держави запалюють на боротьбу за своє національне визволення поневолені капіталізмом народи. Колись без’язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб., Шляхами.., 1961, 129);

Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, «мов риба в саку», сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (Укр. літ., 9, 1957, 8);

Уже з перших віршів поета [М. Вороного] постає перед читачем образ знедоленого краю, уярмленої царизмом вітчизни, скутої духовно і фізично трудової людини (Рад. літ-во, 12, 1971, 41);

Величезні зміни сталися на цій [Закарпатській] прекрасній, колись уярмленій землі (Цюпа, Україна.., 1960, 281).

Значення в інших словниках

1. уярмлений — уя́рмлений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уярмлений — див. невільник; переможений  Словник синонімів Вусика
3. уярмлений — [уйармлеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. уярмлений — УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до уярми́ти. Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, “мов риба в саку”, сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (з наук. літ.); Уже з перших віршів поета [М.  Словник української мови у 20 томах
5. уярмлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уярмити. || уярмлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. уярмлений — ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (який перебуває в неволі, під чиїмсь гнітом тощо), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, КАБА́ЛЬНИЙ заст.; ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, УЯ́РМЛЕНИЙ (якого хтось поневолив). Була б доля Федоровича схожою на долю всіх підневільних, згорьованих робітників (Ю.  Словник синонімів української мови