фабльо

ФАБЛЬО́, ФАБЛІО́, невідм., с.

Коротке, іноді віршоване оповідання комічного або сатиричного характеру, часто анонімне, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі.

Сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели (І. Франко);

Не тільки середньовічні фабльо, але й лицарські романи черпали свої мотиви із фольклорної скарбниці (М. Рильський);

Загалом бродячі сюжети численних новел, фацецій, фабльо та шванків потрапляли до нас із чотириста- або й п'ятсотрічним запізненням, щоб стати “співомовками” Руданського чи “Баладою про зайшлого чоловіка” у Василя Симоненка (з газ.).

Значення в інших словниках

1. фабльо — Фабліо́, фабльо: — коротке віршоване оповідання комічного чи сатиричного змісту [53]  Словник з творів Івана Франка
2. фабльо — фабльо́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. фабльо — фабліо, невідм., с. Невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і поширився у середньовічній французькій літературі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фабльо — фабльо́ (франц. fabliau, від лат. fabula – байка) жанр французької літератури 12 – 13 ст.; невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. фабльо — Фабльо́ (фр.), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. фабльо — ФАБЛЬО́, ФАБЛІО́, невідм., с. Невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі.  Словник української мови в 11 томах