фальцет
ФАЛЬЦЕ́Т, у, ч.
Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому;
// Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного).
Високим фальцетом кінчав Тимоха останній куплет... (Остап Вишня);
За стіною била по клавішах піаніно й фальцетом співала якісь модні пісні Інна... (Д. Ткач);
// Дуже тонкий голос, схожий за тембром на жіночий.
– А!.. Таки повернувся, – вискнув він пронизливим фальцетом (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)