фаля
ФА́ЛЯ, і, ж., діал.
Хвиля (див. хви́ля¹ 1).
А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (І. Франко);
Он колишесь тихий Дніпер: вечір – він дрімає, А по синій єго фалі човенце плаває (Ю. Федькович).
Словник української мови (СУМ-20)