фаля
ФА́ЛЯ, і, ж., діал. Хвиля ( див. хви́ля¹ 1).
А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (Фр., XI, 1952, 469).
Словник української мови (СУМ-11)