флейта
ФЛЕ́ЙТА, и, ж.
Духовий музичний інструмент високого регістру, що являє собою дерев'яну або металеву трубку з циліндричним або конічним каналом.
Флейта свистіла, мов вітер між кручами (І. Франко);
В кутку стояла величезна шафа, в котрій за склом були інструменти на цілий оркестр: і контрабаси, і валторни, і скрипки, й флейти (В. Самійленко);
Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли (П. Загребельний);
* Образно. Флейта іволги в грабині, Туркіт горлиці на клені... (М. Рильський);
* У порівн. Голос був у них [ведмежат] надземний І виводив, наче флейта! (Леся Українка).
△ (1) Фле́йта Па́на; Па́нова фле́йта – народний духовий інструмент у вигляді з'єднаних разом кількох сопілок різної величини та настройки.
Флейта Пана .. – інструмент, що має важливе значення для історії музичної культури багатьох народів (з наук. літ.);
[Амфіон:] Тоді ти зійдеш он туди на гору і пустиш голос Панової флейти, і зійдуться товариші до нас (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)