формальний
ФОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до форми (у 4, 5 знач.), зумовлений формою.
Формальне мистецтво.
2. Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відображає її, не беручи до уваги суті справи, справжнього стану речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.).
Перші дні він мало не збожеволів. Адже на цей раз ніяких, навіть формальних підстав для арешту не було (П. Колесник);
Ранком Краснов довідується, що сідло з його коня зникло. Ми кидаємось на розшуки і швидко знаходимо його в старшини речового складу. На нашу вимогу повернути сідло старшина стає на формальну точку зору і сердито доводить, .. що у пішої полкової розвідки коней на озброєнні “не положено” (І. Багмут);
// Який існує або зроблений лише для видимості.
Інколи буває так, що авторська ремарка: “дія відбувається в наші дні” – є лише формальною відпискою (з наук. літ.).
3. Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми (у 9 знач.).
Сікли [Казанка] у волості за формальними присудами нібито за дерзку поведінку проти Самойловички та барона, сікли вже й без всякого присуду поліцаї та поміщицькі гайдуки (Є. Кротевич);
– З переправи? – зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту. Хома доповів скупо і невгаразд. Весь час він думав про Антоновича (О. Гончар);
// Здійснений за традицією, так, як прийнято.
– Я не можу вертати додому! Адже ж нині мають відбутися мої формальні заручини з бароном (І. Франко);
Хоч в його листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Леся Українка).
4. Пов'язаний із формою (у 7 знач.).
Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума – це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом, що інколи переходить у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури (М. Рильський);
Образність літератури не є якоюсь формальною ознакою її, але виражає специфічну властивість цього роду людської діяльності, як форми, так і змісту її (з публіц. літ.).
5. Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний.
Формальні прийоми (з наук. літ.).
6. лінгв. Пов'язаний із формою (у 12 знач.).
Граматичне значення слова разом із його формальним виявом, тобто з граматичною формою, саме й становить зміст граматичної категорії (з наук. літ.).
7. спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень – відповідними формулами (про метод у математичній логіці).
8. заст. Справжній.
А в коршмах [корчмах] ішов формальний карнавал, гуляла молодіж (І. Франко);
Виявились ще кращі речі. Член відділу “Просвіти” Шульга (тепер він голова Ніжинської філії), як показалось [виявилося], шпиг і донощик формальний (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)