фосфоресценція
ФОСФОРЕСЦЕ́НЦІЯ, ї, ж., фіз.
Один із видів люмінесценції – свічення деяких речовин протягом тривалого часу після припинення дії на них якогось світла, рентгенівського проміння тощо;
// Свічення органів деяких глибоководних тварин.
На деяких островах Атлантики глибоководних риб ловлять, настромлюючи на гачок світні залози каракатиць. Снасть опускають на кілька сот метрів углиб, туди, де панує вічна темрява. Приваблені фосфоресценцією хижаки швидко заковтують принаду (з наук.-попул. літ.);
// Свічення, яке звичайно викликають світні бактерії.
За стерном затремтіла блакитна фосфорична смуга, весла кресали вогонь. – Ти мені дарував сьогодні відомий феномен фосфоресценції моря (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)