фотограф

ФОТО́ГРАФ, а, ч.

Фахівець із фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією.

Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (І. Микитенко);

Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кінооператорові працювати (Ю. Яновський);

Він сидів картинно за своїм столиком, поклавши на нього сухі, жовті .. руки, ніби позував перед фотографом (Ю. Збанацький);

// Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати.

Коли ми під'їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє – серце завзятого фотографа – жвавіше затріпалось у грудях (М. Коцюбинський);

Мистецтво фотографа одкривало Мині дорогу до кожного серця (Л. Первомайський);

// перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм.

Митці не цуралися, громадсько-політичного життя країни, не були пасивними фотографами подій (з газ.).

Значення в інших словниках

1. фотограф — фото́граф іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фотограф — [фотограф] м. (на) -фов'і/-ф'і, мн. -фие, -ф'іy  Орфоепічний словник української мови
3. фотограф — Світляр, (вона) світлярка  Словник чужослів Павло Штепа
4. фотограф — -а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. || Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати. || перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фотограф — Фото́граф, -фа; -графи, -фів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. фотограф — ФОТО́ГРАФ, а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Мик.  Словник української мови в 11 томах