фотограф
ФОТО́ГРАФ, а, ч.
Фахівець із фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією.
Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (І. Микитенко);
Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кінооператорові працювати (Ю. Яновський);
Він сидів картинно за своїм столиком, поклавши на нього сухі, жовті .. руки, ніби позував перед фотографом (Ю. Збанацький);
// Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати.
Коли ми під'їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє – серце завзятого фотографа – жвавіше затріпалось у грудях (М. Коцюбинський);
Мистецтво фотографа одкривало Мині дорогу до кожного серця (Л. Первомайський);
// перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм.
Митці не цуралися, громадсько-політичного життя країни, не були пасивними фотографами подій (з газ.).
Значення в інших словниках
- фотограф — фото́граф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фотограф — [фотограф] м. (на) -фов'і/-ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
- фотограф — Світляр, (вона) світлярка Словник чужослів Павло Штепа
- фотограф — -а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. || Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати. || перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фотограф — Фото́граф, -фа; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фотограф — ФОТО́ГРАФ, а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Мик. Словник української мови в 11 томах