фотограф
ФОТО́ГРАФ, а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією.
Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Мик., II, 1957, 426);
Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кінооператорові працювати (Ю. Янов., II, 1958, 109);
Він сидів картинно за своїм столиком, поклавши на нього сухі, жовті.. руки, ніби позував перед фотографом (Збан., Єдина, 1959, 105);
// Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати.
Коли ми під’їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє — серце завзятого фотографа — жвавіше затріпалось у грудях (Коцюб., I, 1955, 255);
Мистецтво фотографа одкривало Мині дорогу до кожного серця (Перв., Дикий мед, 1963, 306);
// перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм.
Митці не цуралися, громадсько-політичного життя країни, не були пасивними фотографами подій (Літ. Укр., 17.Х 1967, 4).
Значення в інших словниках
- фотограф — фото́граф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фотограф — [фотограф] м. (на) -фов'і/-ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
- фотограф — Світляр, (вона) світлярка Словник чужослів Павло Штепа
- фотограф — ФОТО́ГРАФ, а, ч. Фахівець із фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (І. Словник української мови у 20 томах
- фотограф — -а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. || Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати. || перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фотограф — Фото́граф, -фа; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)