фрикативний
ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.
Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.
Звук [в] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, “двогубний”, тобто творений обома губами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)