фрикативний

ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.

Звук [в] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, "двогубний", тобто творений обома губами (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 387).

Значення в інших словниках

1. фрикативний — фрикати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фрикативний — ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.  Словник української мови у 20 томах
3. фрикативний — -а, -е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фрикативний — ЩІЛИ́ННИЙ лінгв. (який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення — про звук), ФРИКАТИ́ВНИЙ.  Словник синонімів української мови
5. фрикативний — Фрикати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)