фрондер
ФРОНДЕ́Р, а, ч.
1. Учасник фронди (у 1 знач.).
2. перен., книжн. Той, хто фрондує, виражає незадоволення ким-, чим-небудь; невдоволена, незгідлива людина.
Чудний дивак, фрондер завзятий і дуелянт, що ворогів йому набридло гамувати, за стіл він у задумі сів... (М. Терещенко);
Єльцин був єдиним справжнім важкоатлетом на російській політичній сцені, що саме його не просто поважали, але ще й побоювалися, що саме з його волі присягали Путіну, що навіть найвідчайдушніші фрондери з регіональних баронів могли обрушуватися з критикою на президентське оточення, але не на самого Єльцина (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)