фураж
ФУРА́Ж, у́, ч.
1. Сухі корми (сіно, солома), а також овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці.
– Чого це ти так пізно?.. Я вже й бичків напоїв, і фураж одержав, а тебе все нема та й нема (Григорій Тютюнник);
Не вистачало фуражу для коней. Старшини, даремно обгасавши навколишні безплідні місця, нарешті мусили видавати коням, як і своїм гвардійцям, раціони розкислих сухарів (О. Гончар);
Генерали мовчки слухали імператора, стривожені, що з перших днів кампанії доводиться відступати, залишаючи територію противникові, палити фураж і продовольство (П. Кочура);
У господарствах Полісся, Лісостепу і Карпат близько 40 процентів валового збору картоплі використовується на фураж (з наук. літ.).
2. діал. Недобір.
Як є посуха, то він має фураж – наб'є менче [менше] бриндзи, як обіцяв дати, тогди [тоді] мусить готівкою дати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)