філософ
ФІЛО́СОФ, а, ч.
1. Фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду.
Його [Теокріта] ув'язнено за те, що він “ширив єресь”, проповідував думки грецьких філософів (Леся Українка);
Я .. знав, що був колись на світі такий філософ Спіноза (Г. Хоткевич);
// розм. Студент філософського факультету у вищому навчальному закладі.
Збори студентів-філософів.
2. перен., розм. Людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів.
Дивно було, що Духнович, цей факультетський вільнодум і філософ, який залюбки студіював навіть позапрограмні науки, так до ладу й не міг збагнути мудрість статуту караульної служби (О. Гончар);
Отак філософ цей Підкова Частенько твердить сам собі: “От я, ніде лихого й слова Не чув про себе, далебі!” (С. Воскрекасенко);
// Людина, що розумно ставиться до життя, спокійно й стійко терпить злигодні, мінливість долі; мудрець.
Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ (О. Ільченко).
3. заст., розм. Те саме, що філозо́ф 2.
До Онисі часто заїжджали женихи, а найчастіше од других вчащав Марко Павлович Балабуха, філософ (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)