фініфть
ФІНІ́ФТЬ, і, ж.
Емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та фарфорі.
Великого поширення в Україні набувають з кінця XVII ст. живописні емалі, які відомі в Києві під назвою фініфть (з наук. літ.);
// перев. мн. Металеві вироби, оздоблені такою емаллю.
Українські фініфті відзначаються великою мальовничістю, яскравістю (з наук. літ.);
// Техніка виготовлення таких виробів.
Навчати фініфті.
Словник української мови (СУМ-20)