фірман
ФІ́РМАН, а, ч., діал.
Візник (у 1 знач.).
Втім, зирк, аж возик заїжджає .. Край фірмана гайдук куняє, А фірман луска батогом (І. Франко);
Ще й за фірмана сказала, що воліла би, якби він їхав у звичайній народній одежі (Л. Мартович).
ФІРМА́Н, у, ч.
У деяких мусульманських країнах – указ правителя, звернений до його підданих.
Закінчивши читати султанський фірман, Осман-паша склепив повіки (Н. Рибак);
– Турецький султан видав фірман, щоб її [каву] пили всі правовірні, – поясняв Грохольський (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)