фірман
ФІ́РМАН, а, ч., діал. Візник (у 1 знач.).
Втім, зирк, аж возик заїжджає.. Край фірмана гайдук куняє, А фірман луска батогом (Фр., X, 1954, 336);
Ще й за фірмана сказала, що воліла би, якби він їхав у звичайній народній одежі (Март., Тв., 1954, 256).
ФІРМА́Н, у, ч. У деяких мусульманських країнах — указ правителя, звернений до його підданих.
Закінчивши читати султанський фірман, Осман-паша склепив повіки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 405);
— Турецький султан видав фірман, щоб її [каву] пили всі правовірні, — поясняв Грохольський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9).
Словник української мови (СУМ-11)