фісташник

ФІСТА́ШНИК, а, ч.

Місце, де ростуть фісташки (у 1 знач.); фісташкове дерево.

Тисячолітній фісташник.

Значення в інших словниках

1. фісташник — фіста́шник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фісташник — -а, ч. Те саме, що фісташка 1); фісташкове дерево.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фісташник — ФІСТА́ШНИК, а, ч. Те саме, що фіста́шка 1; фісташкове дерево.  Словник української мови в 11 томах