фітин
ФІТИ́Н, у, ч., спец.
Органічна сполука фосфору, яка є в багатьох рослинах і застосовується як лікарський засіб при деяких захворюваннях нервової системи, при недокрів'ї, рахіті тощо.
З насіння конопель одержують харчову й технічну олію, а також лікувальну речовину – фітин (з наук.-попул. літ.);
Фітину багато в пшеничних висівках, у доброму люцерновому сіні сонячного сушіння (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)