хавтурник

ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст.

1. Той, хто збирає хавтуру.

2. рідко. Хаба́рник.

Значення в інших словниках

1. хавтурник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика
2. хавтурник — -а, ч., заст. 1》 Духовна особа, що збирала побори натурою. 2》 Хабарник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. хавтурник — Хавтурник, -ка м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.  Словник української мови Грінченка