хавтурник

хавту́рник

-а, ч., заст.

1》 Духовна особа, що збирала побори натурою.

2》 Хабарник.

Значення в інших словниках

1. хавтурник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика
2. хавтурник — ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст. 1. Той, хто збирає хавтуру. 2. рідко. Хаба́рник.  Словник української мови у 20 томах
3. хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. хавтурник — Хавтурник, -ка м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.  Словник української мови Грінченка