харкнути
ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до ха́ркати.
За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Г. Епік);
Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (А. Головко);
Семен страшно заревів, харкнув кров'ю, згріб п'ятірнею сиву бороду батька і видер з неї великий жмут волосся (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)