харкнути
ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до ха́ркати.
За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Г. Епік);
Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (А. Головко);
Семен страшно заревів, харкнув кров'ю, згріб п'ятірнею сиву бороду батька і видер з неї великий жмут волосся (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харкнути — ха́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- харкнути — Ну, -неш, док., вульг. Плюнути. Слід спровокувати когось із них, скажімо, харкнути йому в пику (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- харкнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до харкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- харкнути — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах