1. Словник української мови в 11 томах

харкнути

ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати.

За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Епік, Тв., 1958, 413);

Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (Головко, II, 1957, 282);

Семен страшно заревів, харкнув кров’ю, згріб п’ятірнею сиву бороду батька і видер з неї великий жмут волосся (Чаб., Катюша, 1960, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харкнути — ха́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Г. Епік); Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (А. Словник української мови у 20 томах
  3. харкнути — Ну, -неш, док., вульг. Плюнути. Слід спровокувати когось із них, скажімо, харкнути йому в пику (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  4. харкнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до харкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. харкнути — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови