харкнути
ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. (при кашлі, прочищаючи горло). — Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути (чві́ркнути), цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути. Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав (Тимко), зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Штовхалися, плювалися насінням і словами, потім роздратовано чвиркали крізь зуби (П. Панч); Чутно, як він у темряві чвіркає крізь зуби слиною (І. Микитенко); Фронтовики.. підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо — на дівчат і циркали через губу під ноги (Ю. Смолич); І зачав той нечестивий Харкати, плювати (С. Руданський); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко).
Значення в інших словниках
- харкнути — ха́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Г. Епік); Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (А. Словник української мови у 20 томах
- харкнути — Ну, -неш, док., вульг. Плюнути. Слід спровокувати когось із них, скажімо, харкнути йому в пику (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- харкнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до харкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах