харкати

ХА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Випльовувати мокротиння (іноді з кров’ю) при кашлі, прочищаючи горло; плювати мокротинням.

Хаджі Абдула сапав, харкав, плював і зовсім втомився од довгої промови (Коцюб., II, 1955, 156);

З’являючись на млин .., старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом і погано харкає (Вол., Місячне срібло, 1961, 192);

Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг і харкав кров’ю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

харкати — ха́ркати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
харкати — Хрякати, харкотіти. Словник синонімів Караванського
харкати — Хрякати, хрякнути, вихрякувати, вихрякнути, повихрякувати, зіхрякувати, зіхрякнути, позіхря'кувати, нахрякувати, нахрякати, понахрякувати, похрякувати, похрякати, харкотіти, харкотнути, захаркотіти, нахаркотіти, похаркотіти, схаркотіти Словник чужослів Павло Штепа
харкати — ХА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Випльовувати мокротиння (іноді з кров'ю) при кашлі, прочищаючи горло; плювати мокротинням. І зачав той нечистивий харкати, плювати (С. Руданський); Хаджі Абдула сапав, харкав, плював і зовсім втомився од довгої промови (М. Словник української мови у 20 томах
харкати — Аю, -аєш, недок., вульг. Плювати. Харкаю у хустинку (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
харкати — -аю, -аєш, недок., розм. Випльовувати мокротиння (іноді з кров'ю) при кашлю, прочищаючи горло; плювати мокротинням. Великий тлумачний словник сучасної мови
харкати — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
харкати — Харкати, -каю, -єш гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Драг. 90. Стогнали, харкали.... Котл. Ен. Словник української мови Грінченка