харкнути

Ну, -неш, док., вульг. Плюнути. Слід спровокувати когось із них, скажімо, харкнути йому в пику (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. харкнути — ха́ркнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Г. Епік); Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (А.  Словник української мови у 20 томах
3. харкнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до харкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. харкнути — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. харкнути — ХА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ха́ркати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах