харя

І, ж., вульг.

1. Обличчя. Щось харя знайома у тебе («ТНМК»).

◇

Надавати в харю — побити.

2. вульг. Негарна дівчина. Фу, якась харя! Не уявляю, хто її на ведучу відбирав.

Значення в інших словниках

1. харя — ХА́РЯ, і, ж., вульг., зневажл. Обличчя. Та тільки ж ви не потурайте на те, що він каже. Пішов він хоч раз на якесь зібрання? Хоч раз кому слід плюнув у харю (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах