харкотиння

ХАРКОТИ́ННЯ, я, с., розм.

Мокроти, що виділяються під час харкання.

Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (І. Франко);

Смолисті речовини типу скипидару при прийманні всередену чи про вдиханні в розпиленому стані дають добрий ефект для легеневих хворих. Вони полегшують кашель і зменшують кількість харкотиння (з наук.-попул. літ.);

Кашель буває сухим (без виділення харкотиння) або вологим (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. харкотиння — харкоти́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харкотиння — -я, с., розм. Мокротиння, що виділяється при харканні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. харкотиння — Харкоти́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. харкотиння — ХАРКОТИ́ННЯ, я, с., розм. Мокротиння, що виділяється при харканні. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. харкотиння — Харкоти́ння, -ня с. Мокрота, грудная флегма. Драг. 1. Канев. у. Камен. у.  Словник української мови Грінченка