харчівник

ХАРЧІВНИ́К, а, ч., розм., рідко.

Той, хто харчується, кого годують; їдець, утриманець.

У мене є сім душ харчівників: я, жінка, п'ятеро дітей, а хліб дорогий (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. харчівник — Харчівни́к, -ка м. Кормящійся. У мене є сім душ харчівників: я, жінка і п'ятеро дітей, а хліб дорогий. Волч. у.  Словник української мови Грінченка