хватка
ХВА́ТКА, и, ж.
1. Прийом, спосіб, яким хапають, беруть що-небудь.
2. перен., розм. Спосіб дій, манера поведінки кого-небудь.
А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: .. дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка, – всього цього на десять богатирів вистачить (Остап Вишня);
– Сталінградець? – Ні, товаришу гвардії генерал, ми... ближчі. Але хватка у нас сталінградська (О. Гончар).
3. Конусна сітка, напнута на обруч або рамку з держаком, яку використовують для ловлі риби, комах, птахів.
[Тарас:] Недавно кум мій ловив .. рибу, так щось як почало хрюкати, та як схопило його хватку, – він ледве втік і хватку кинув (О. Корнійчук);
Різними способами можна рибу ловити. Ловлять, приміром, “хваткою”... (Остап Вишня);
Виходять Чирва та Малоштан із хваткою. [Чирва:] А ви, куме, все рибку ловите? Піймали щось? (І. Микитенко).
4. мн. хва́тки, ток, діал. Рогач (у 1 знач.); чаплія.
Є в батька книжечка податкова, палітурки зелені, за сволоком стремить [стримить]. Як би її звалить, було думаю. Візьму оце й хватки в руки, та й... а як батько увійде? (А. Тесленко);
Розсердилася [Петренчиха], розгнівалася, біга по хаті, кочергами та хватками шпурляє, дітей штовхає (Л. Яновська).
◇ (1) Ме́ртвою (залі́зною, смерте́льною) хва́ткою:
а) дуже міцно.
Задерши .. голову вверх, якусь мить вивчав [Черниш] над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках. Потім хапався за нього сильною мертвою хваткою (О. Гончар);
– Здоров, здоров, сину, – привітався Гордій і залізною хваткою стиснув руку Федота (Григорій Тютюнник);
Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і вхопився за нього руками смертельною хваткою (Григорій Тютюнник);
б) (зі сл. вчепи́тися.) надзвичайно наполегливо.
Крок за кроком, дуже повільно, але впевнено, мертвою хваткою вчепившись у роботу, іде він до виявлення помилки в зенітній ракеті (В. Собко);
Авіакосмічні корпорації ладні мертвою хваткою вчепитися у контракти на будівництво орбітальних станцій (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)