хваткий
ХВАТКИ́Й, а́, е́, розм.
1. Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь.
Хваткі пальці;
І ти не дуже хваткий, і я не швидка (Номис);
* Образно. Хваткий, нервовий, він [вітер] невгамовно шугав і шугав вздовж вулиць і заулків (В. Логвиненко).
2. перен. Беручкий, охочий до чого-небудь; хапкий (у 1 знач.).
Проста дівчина – без прикрас. Без непотрібної ломоти. Вона уперта і хватка І до науки й до роботи (Л. Забашта);
Самійло вибіг на ют, кмітливий і хваткий (В. Кучер).
3. Схильний до крадіжок; злодійкуватий.
Там такий хваткий: що побаче [побачить], то й його (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)