хвилево

ХВИЛЕ́ВО, заст.

Присл. до хвиле́вий.

“Навіщо?!” – так, здавалося, і говорили його очі та всі риси обличчя, скривленого гримасою огиди, – навіщо сідати, коли це не для мене, коли я не такий, коли я тут хвилево (І. Багряний).