химорода
ХИ́МОРОДА, и, ж., заст.
1. Дивацтво, вигадка.
[Павло:] Ет! Одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетеся в ідеальні химороди та й красуєтесь; а дмухни тільки на вас, подряпай трішки, – то такі ж жироїди в ґрунті! (М. Старицький).
2. перев. мн. Те саме, що чаклу́нство.
Хазяїн лежить у перинах і розказує їм: – Ви, – каже, – на одинця ніколи не нападайте. Один ніколи так спроста не поїде, а непремінно [неодмінно] з якими-небудь химородами (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)